Захист свавільно засуджених. Екскурс в історію

Будь яка робота має приносити результати. Якщо не має результатів – робота нікчемна

В рамках цього проекту ми зосередили увагу виключно на тих кримінальних справах, які мають перспективу виправдувальних вироків. Нагадаємо, що в нашій країні менше одного відсотка виправдувальних судових рішень. Про що це говорить? Про те, що правоохоронні і судові органи бездоганно працюють? Зовсім ні. Сам цей майже нульовий показник свідчить про величезну прірву між правом і практикою його застосування, про величезну кількість свавільно засуджених людей. В тому числі і засуджених до вищої міри покарання – довічного позбавлення волі.

Вже майже десять років тому на початку 2010 років перед суспільством стояло одне з актуальних питань – це катування в міліції. За даними Харківської правозахисної групи, Харківського інституту соціальних досліджень жертвою катувань в міліції в 2010 році стали майже мільйон українців.

https://is.gd/KZWYQX

Для чого відбувались катування в міліції? Для того, щоб в людини вибити зізнання у скоєнні злочину, якого вона не робила. Для чого? Для того, щоб збільшити показники розкриття злочинів в правоохоронній системі. Для чого в людини потрібно було вибити зізнання? Для того, щоб сфабрикувати матеріали справи, для того щоб притягнути до кримінальної відповідальності заздалегідь невинної особи, для того, щоб в подальшому суд ухвалив завідомо неправомірне судове рішення і кинув за грати, в тому числі і на довічний термін без вини. Так працювала ціла система і машина поламаних доль. Кому це було вигідно і потрібно, це зовсім інша тема, але ця практика була і залишилася і ми з цим живемо. З ухваленням в 2012 році нового Кримінально процесуального законодавства, практика затувань в міліції зменшилася через те, що в суді перестали приймати в якості доказів визнавальні свідчення особи у скоєнні злочину (явку з повиною), якщо людтина відмовлялася в суді від своїх показів.

Але як бути тим людям, які на даний час відбувають покарання, в тому числі і довічний термін, вина яких у скоєнні злочинів грунтується виключно на визнавальних свідченнях отриманих під тортурами, від цих свідчень людина відмовилася в суді, але суд виявився невблаганним і засудив особу виключно на підставі таких свідчень?!

Ми демонструємо приклади засуджених до вищої міри покарання – розстрілу, довічного позбавлення волі без жодних доказів вини і без жодного шансу на перегляд вироку в суді.

Для того, щоб зламати цей стереотип, для того, щоб запровадити практику виправдувальних вироків.  Саме це є головним напрямком роботи  проекту.

Як все починалося

Початком роботи в цьому напрямку був експериментальний Курс «Громадські помічники Феміди» (2011-2012 рр.) https://is.gd/UKfrwO

Так назвали ми Курс для підготовки активістів громадського руху на захист прав людини. Тобто, головною метою Курсу є не критикувати, не нарікати, а навпаки – вказувати на недоліки влади і сприяти виправленню помилок. А саме: навчити людей системно аналізувати, досліджувати ситуацію, пов’язану з порушеннями прав людини, а владі дати можливість реабілітуватися в очах людей, ображених несправедливими діями держслужбовців. Це сприяє підвищенню рейтингу суспільної довіри до влади з боку українців.

«Громадські помічники Феміди» експериментальний проект громадської ініціативи, спрямований на розв’язання певних проблем в українському суспільстві пов’язаних з очевидними порушеннями прав людини і бездіяльністю влади. Тридцять учасників Курсу були об’єднані у три групи. В склад кожної групи увійшли: юристи, журналісти і громадські діячі. Кожна група отримала в якості завдання інформаційну базу про певну кримінальну справу. Кримінальні справи підбиралися за такими критеріями: в кожній справі очевидними є порушення прав людини, власне застосування незаконного насильства під час досудового слідства. До розпочатку проекту по кожній справі на національному рівні позитивних зрушень не відбувалося. Всі справи мали перспективу в Європейському суді з прав людини і підтримані «Центром стратегічних судових справ». Підготовку учасників здійснили експерти Харківської правозахисної групи, Української Гельсінської спілки з прав людини та Центру Громадянських Свобод. Адміністратором проекту виступила ВМГО «Дебатна Академія». Інформаційно Курс підтримано такими медіа, як агенції «Поряд з вами», «Свідомо», «Агенти впливу» з телеканау НТН. Проект проводився за фінансової підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини.

За зразок недолугої української правоохоронної і судової системи, були взяти три кримінальні справи за певними критеріями: по кожній справі є підстави стверджувати, що відносно людини застосовувалися катування. З трьох справ проекту на даний час існує два рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) про порушення Україною статті 3 (катування) Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод (Конвенції).
(Рішення по справі Якова Строгана: https://is.gd/hu3zvm, та рішення по справі Сергія Карпиленка: https://is.gd/uJvrm9)

Нагадаємо, справу загиблого двадцятисемирічного юнака Сергія Карпиленка, якого звинуватили у викраденні мобільного телефона, при тому, що мати парубка стверджує, що саме в цей день син хворів і не міг скоїти злочин. Разом з тим, під час затримання і дізнання міліціонери завдали Карпиленку тілесних ушкоджень, в результаті яких затриманому була видалена селезінка.

Пізніше Сергій, перебуваючи в одній камері з в’язнем, хворим на відкриту форму туберкульозу, токож захворів на туберкульоз, а 7 листопада 2011 року помер в лікарні. При тому, що міра запобіжного заходу у вигляді арешту йому так і не була змінена на підписку про невиїзд. Міжнародна Амністія в своїй річній доповіді зазначила про порушення права на належне медичне забезпечення відносно Карпиленка.

Другий приклад безкарності українських «катів в погонах» є унікальний за своєю безпрецедентністю випадок, що стався з харків’янином Яковом Строганом. Його катували, вивозили в ліс, підключали до статевих органів електричний струм, а коли Яків втрачав свідомість, для того, аби він прийшов до тями, міліціонери заливали в горло Якова нашатирний спирт, потім дві доби тримали в кімнаті для тортур, вимагаючи від родини гроші. Яків пообіцяв принести належну суму, аби тільки вийти з полону звірячих нелюдських мук.

Після звільнення з полону звернувся до МВС, прокуратури, в правозахисні організації, до журналістів, навіть прийняв участь в слуханнях Парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та зустрівся з Омбудсменом і заручився підтримкою Ніни Карпачової. Після таких дій Строган вдруге був затриманий за фальшивим обвинуваченям і катований тими ж міліціонерами, доставлений в суд для обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При тому, що Яков був доставлений до зали суду зі слідами тілесних ушкоджень на обличчі та слідами від насильства на шиї, Прокуратура навіть за таких обставин вдруге відмовила в порушенні кримінальної справи.

Читайте більше:

https://is.gd/8dkfTa та https://is.gd/dnrS

На цих прикладах, влада продемонструвала українцям свою повну безвідповідальність, створила умови для безкарності «злочинців у погонах». Тільки через практику ЄСПЛ вдається фіксувати подібні порушення.

Але ми прагнемо змін ситуації на краще, чому власне і сприяє реалізація проекту Фонд «Захист свавільно засуджених»