Громадська організація «Поряд з вами» Просвіта, правозахист, громадський контроль
Андрій Діденко
Якось одна жіночка, яка не має навіть уявлення про проблеми, притаманні пенітенціарній системі спитала: «а чому так відбувається, що як тільки особа потрапляє в місця позбавлення волі, в неї виникають, або загострюються і прогресують всілякі захворювання, про які давним-давно людина вже не згадувала»?
Насправді, це звичайна практика, причиною якої є в першу чергу сам факт позбавлення волі. Від цього і переживання, і роздратування, і лише потім – відсутність належної якісної медичної допомоги і ганебні умови утримання, які, доречі, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях визнає несумісними зі статтею 3 (катування) Конвенції захисту прав людини.
Напружена атмосфера ув’язнення і переживання сприяють прогресу будь яких захворювань, навіть тих, про які людина і гадки не мала. Вже не кажучі про нашестя вірусних гепатитів, туберкульозу, СНІДу, та інших захворювань, притаманних тюремному середовищу.
Статтею 84 Кримінального кодексу України законодавець передбачив звільнення від відбування покарань у випадках, коли людина захворіла на невиліковну хворобу, її життю загрожує небезпека, а адміністрація в’язничного закладу не спроможна надати адекватну належну медичну допомогу.
Зокрема, для хворих на психічний розлад ця норма звучить наступним чином: «Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 цього Кодексу».
Для фізично хворих осіб ця норма звучить наступним чином: «Особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи».
У разі одужання таких осіб, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені Кримінальним законом, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання.
На практиці процедура звільнення за станом здоров’я доволі складна і тривала: особа має підпадати під перелік захворювань, які підлягають звільненню за станом здоров’я (перелік: https://is.gd/CoqdQn), повинна отримати колегіальне рішення медичної комісії, а остаточне рішення про звільнення виносить суд.
Якщо говорити на мові фактів, то звільнюють за станом здоров’я осіб, які після виходу на волю живуть декілька днів, тижнів, або місяців, і помирають. Дуже і дуже в рідких випадках людина продовжує на волі тривале життя. На наш погляд, такі звільнення відбуваються аби не псувати статистику смертності в пенітенціарних закладах. Ми неодноразово були свідками, коли доводилося звертатися до Європейського суду з прав людини в порядку 39 Правила Регламенту ЄСПЛ щодо вжиття тимчасових заходів (https://is.gd/2yLYRQ)за ради переведення особи в цивільну лікарню, вже не говорячи про звільнення. Пригадайте хоча б справи загиблого від ненадання медичної допомоги Тамаза Кардави (зовсім свіже рішення ЄСПЛ: https://is.gd/k8uqaU), доля професора Темченка, ректора Криворізького університету : https://is.gd/DZkziO. З рішенням ЄСПЛ з цього приводу: https://is.gd/XcT46r
Проте, ці люди не були засуджені на довічний термін покарання і вимагали тільки гуманного ставлення до них з боку Держави.
Чи хтось чув, або знає випадок коли була звільнена за станом здоров’я людина, що засуджена на довічний термін покарання? Власне, нам такі випадки невідомі.
Враховуючи те, що в нашій країні довічний термін застосовують на практиці вже третій десяток років, можна уявити яких хворих можна відшукати, якщо обійти всі без винятку камери в яких утримуються засуджені на довічне покарання. Переконаний, що існують десятки засуджених які мають як психічні, так і фізичні захворювання, які підпадають під перелік хвороб, що підлягають звільненню за станом здоров’я.
Проте, перечитаємо норму закону трохи уважніше: «При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи».
Не зрозуміла логіка законодавця, при чому тут тяжкість вчиненого злочину, особа засудженого та інші обставини справи, коли мова йде про життя людини?
То ж, розуміючи рівень та важливість теми, ми вирішили розширити коло функцій підрозділу «Захисту свавільно засуджених» і беремо в провадження справи ув’язнених на довічний термін покарання незалежно від вини, або невинуватості в разі захворювання особи невиліковною хворобою, що підпадає під критерії звільнення за станом здоров’я.
Ми беремося за ці справи, аби змінити практику ненадання медичної допомоги особам, що перебувають на довічному ув’язненні. В нашому арсеналі залишаються звернення до ЄСПЛ в порядку 39 Правила Регламенту ЄСПЛ, юридичний супровід, медіакампанії та інші законні засоби впливу. Державі час визнати, що життя людини є найвищою цінністю.
Підтримка кожного з читаючих ці строки є суттєвою як для нас, так і для людей, які звертаються до нас із надією на допомогу.
Підтримати Фонд можна декількома шляхами
Читати ще: Інформація про організаційні засади діяльності Підрозділу